Український гетьман Пилип Орлик: принцип розподілу влади та період вигнання у Крістіанстаді

Передісторія виставки «Відданість. Сліди і тактика» – це унікальний історичний зв’язок Крістіанстада з Україною. У 1716-1719 роках український гетьман і запорізький козак Пилип Орлик жив у вигнанні в Крістіанстаді. На той час він вже розробив проект першої української конституції (1710), яка увійшла в історію як один з найперших демократичних законів в Європі.

В 2011 році Україна подарувала Крістіанстаду пам’ятку, присвячену Пилипу Орлику та його діяльності, що зараз розташована на вулиці Естра Сторґатан біля будинку, де він жив зі своєю дружиною Ганною Герцик та численними дітьми подружжя.

Пилип Орлик (1672-1742) присвятив усе своє життя боротьбі за визволення з-під російського панування. Титул гетьмана означає, що він був головнокомандувачем і главою держави запорізьких козаків. 

«Гетьман у вигнанні»

Після поразки під Полтавою Карл XII опинився в Бендерах разом з тодішнім гетьманом Іваном Мазепою, його радником Пилипом Орликом та іншими союзниками.

Іван Мазепа помер, і козаки призначили Пилипа Орлика головою держави, «гетьманом у вигнанні».

У Бендерах Пилип Орлик очолив і завершив роботу над першою українською конституцією, заснованою на принципі розподілу влади. (Тому її іноді називають «Бендерською конституцією»). Вклад до цього проекту зробило декілька людей, не в останню чергу його дружина Ганна Герцик.

Конституція була прийнята 5 квітня 1710 року, визнана Карлом XII, і є одним з найважливіших історичних документів України.

У 1711-1714 роках Пилип Орлик очолював військову кампанію зі звільнення Правобережної України від царя Петра І та московських військ. (Територія розташована на правому, західному, березі річки Дніпро, нині є частиною сучасної України). Численні атаки не мали успіху.

Карл XII запропонував Пилипу Орлику та близько 40 запорозьким козакам притулок у Швеції.

Принцип розподілу влади

Пилип Орлик поклав в основу Конституції концепцію розподілу влади, що стала домінуючою в конституційній думці Європи, починаючи з XVIII століття.

Зокрема, цей принцип розвинув французький філософ Монтеск’є, що розробив відповідну наукову теорію і термінологію та пояснив, чому розподіл влади є найкращою формою правління.

Конституції, подібні до української, були прийняті в США в 1787 році, а також у Франції та Польщі в 1791 році.

Принцип або концепція розподілу влади полягає у тому, що державна влада має бути конституційно розподілена між різними гілками таким чином, щоб вони врівноважували і контролювали одна одну з метою запобігання зловживанню владою. Цей принцип є фундаментальним поняттям та основою сучасних парламентських демократій.

За конституцією Пилипа Орлика виконавчу владу мав голова держави (гетьман), разом з яким працювала Генеральна рада (парламент). Конституція складалася з передмови та 16 статей.

Козаки у Крістіанстаді

На запрошення короля в листопаді 1715 року козаки прибули до Істада на човні зі Штральзунда і оселилися в Крістіанстаді в 1716 році. Таким чином, вони стали першими «українськими» іммігрантами, які жили у вигнанні у Швеції.

Пилипу Орлику та його дружині Ганні запропонували переїхати до порожньої корчми біля площі Лілла Торг. У подружжя було восьмеро дітей, але восьма, наймолодша донька, яка народилася в Крістіанстаді в 1718 році, через рік померла.

Сім’я жила у бідності, що була, однак, відносною у порівнянні з ситуацією інших соціальних класів у Крістіанстаді. У 1719 році Пилип Орлик розповідає королеві Ульріці Елеонорі, що сім’я ледве має шматок хліба і що найнеобхідніші речі вони купують у Крістіанстаді у кредит.

Принаймні один з дітей подружжя Орликів, їхній син Григор, отримав ґрунтовну освіту в Лундському університеті. Тут він два роки навчався у Андреаса Риделіуса, професора логіки та метафізики.

Бертіл Хеггман з Центру геополітичних досліджень (CRG), що вивчав життя і діяльність Пилипа Орлика, вважає, що він, ймовірно, став жертвою замаху, коли жив у Крістіанстаді:

«У червні 1718 року певна особа проникла до будинку Орлика і напала на нього. Напад вдалося відвернути, і з’ясувалося, що нападник був рекрутом. Я знайшов документи, які показують, що і генерал-губернатор, і король знали про напад. Однак ми не знаємо, яке покарання отримав рекрут і чи був він російським агентом».

Через те, що Пилип Орлик жив у Крістіанстаді в борг, він був змушений закласти деякі коштовності. Він звернувся до Конрада Кампфа, одного з найвідоміших купців міста. Предмети, які він закладав, були не просто цінними речами, але пов’язаними з його роллю гетьмана: дві булави, стяг та польовий штандарт з кінським хвостом.

Грошей вистачило на дорогу до Стокгольма, де він заклав останні цінні речі перед тим, як покинути Швецію через Істад.

Після років у Крістіанстаді

Пилип Орлик вижив у Крістіанстаді і покинув Швецію разом з родиною наприкінці 1720 року.

Протягом усього життя в еміграції він шукав підтримки у Франції, Швеції, Польщі, Саксонії, Великобританії, Ганновері, Гольштейні та Ватикані для вирішення політичного питання – визнання незалежності України від Москви.

У певний період він ховав свою дружину Ганну та дітей у монастирі, щоб сім’я не постраждала від московських шпигунів. Деякі джерела стверджують, що Ганна залишилася в Кракові, а інші кажуть, що вона оселилася в місті Станіславові, нині Івано-Франківську, на заході України, разом з двома своїми доньками.

У 1722 році Пилип Орлик перебував у Салоніках, переважно працюючи над щоденником – величезною книгою польською, латинською та французькою мовами. 800-сторінковий щоденник тепер є цінним джерелом для історичних досліджень.

Пилип Орлик помер у 1742 році на північному сході сучасної Румунії. Його могила була втрачена.

Вдова Ганна та її діти отримували фінансову допомогу від короля Швеції Фредеріка I у вигляді щорічної пенсії.

Син Григор Орлик підтримував зв’язок зі Швецією протягом усього життя. Після життя в Крістіанстаді він став дипломатичним представником французького короля. Після смерті свого батька Пилипа, Григор став неофіційним лідером запорізьких козаків. У Франції він познайомився з філософом Вольтером і, можливо, допоміг у написанні книги про життя Карла XII, «Histoire de Charles XII».

Близько 2020 року було виявлено обширне листування між Григором Орликом та королем Людовіком XV.

Дружина Ганна

Дружини та матері нечасто отримують визнання в історії, але Ганна Герцик відома своєю підтримкою боротьби чоловіка за незалежну та соборну Україну. Вона походила з багатої та знатної родини, та її шлюб з Пилипом Орликом у 1698 році сприяв його кар’єрі та процвітанню.

Ганна Герцик займалась різними справами під час дипломатичних місій свого чоловіка в Європі, серед іншого і як його секретар. Перебуваючи у вигнанні, вона відповідала за дітей, а також підтримувала зв’язок з німецькими князями, польськими магнатами та шведськими королями в ім’я визвольної справи.

Конституція зі Швеції на виставці в Україні

Згідно з даними Національного архіву Стокгольма, перша версія конституції Пилипа Орлика, написана староукраїнською мовою, ймовірно, була втрачена у Франції під час Другої світової війни.

Інші джерела стверджують, що оригінал був знайдений у 2008 році українськими дослідниками в російському державному архіві в Москві. Оригінал підписаний Пилипом Орликом і супроводжується грамотою, підписаною королем Карлом XII, зі слідами відбитка королівської печатки.

Латинський переклад Конституції зберігається в Національному архіві в Стокгольмі. У серпні 2021 року документ привезли до Києва і відкрили виставку з нагоди святкування Україною тридцятиріччя незалежності.

Меморіал з бронзи та граніту на вулиці Естра Сторґатан у Крістіанстаді, авторства художників Бориса Крилова та Олеся Сидорука, був встановлений у 2011 році і має висоту близько 135 см.

Текст

Анніка Ханссон Вретман

Джерела

Альфред Йенсен: Мазепа. Історичні картини України часів Карла XII (1909) Проект Рунеберг

Центр геополітичних досліджень (CRG)

Прес-реліз муніципалітету Крістіанстад (2011)

odessa-journal.com

phaleristica.com

poltava.to
Для більш детального ознайомлення див. Föreningen Gamla Christianstads årsskrift 1994,  s 46–56: ”Ukrainas statsöverhuvud Filip Orlik med familj och regering i Kristianstad 1716-1719”, av Bertil Häggman.